zn.ua · Mar 2, 2026 · Collected from GDELT
Published: 20260302T121500Z
Японія — це культура мовчання. Розуміти «мову повітря» тут часто важливіше, ніж гарно володіти японською. У листопаді минулого року Китай припустився стратегічної помилки, коли в Пекіні правильно переклали слова премʼєр-міністра Санае Такаїчі про те, що будь-яке загострення в Тайваньській протоці становитиме загрозу безпеці Японії, але не відчули, що за ними — не просто риторика, а продумана політика. Протягом майже чотирьох місяців Китай намагався тиснути на Такаїчі, використовуючи всі можливі інструменти — від погроз та міжнародної дифамації до заборони туристичних поїздок і обмеження торгівлі, вимагаючи «забрати свої слова назад». Єдиний результат, якого досяг Пекін, — це грандіозна перемога Ліберально-демократичної партії на чолі з Такаїчі на позачергових виборах, безпрецедентний мандат довіри, особливо від молоді, й початок практичної роботи зі зміцнення позицій Японії в регіоні та світі. Варто навести ключову частину її короткої заяви після переобрання премʼєр-міністром Японії: «Я прагнутиму побудувати сильну економіку, … і я намагатимуся вирішити проблеми, що стоять перед міжнародною спільнотою, за допомогою сильної дипломатії та надійної безпеки. Заради багатьох молодих людей і дітей, які житимуть у Японії ХХІІ століття, я працюватиму рішуче, аби гарантувати, що безпечна та процвітаюча Японія слугуватиме яскравим орієнтиром у Індо-Тихоокеанському регіоні і її розглядатимуть як націю свободи й демократії». ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Китай міг, але не врахував помилки Росії, яка своєю агресією розбудила сонну Європу. Кардинальні зміни у безпековій політиці Німеччини, які ще недавно здавалися неможливими, сьогодні стають реальністю. Пам’ятаєте 5000 касок для ЗСУ? Сьогодні про це смішно згадувати. Схожі процеси відбуваються й у Східній Азії. Абсурдних звинувачень Японії у відродженні мілітаризму з боку КНР, які підхопила й Москва, не сприймають навіть ті країни, які досі відчувають фантомні болі від згадки про японську окупацію. Варто очікувати, що наступним кроком Пекіна стануть розмови про міфічні «ядерні амбіції» Токіо так само, як нині Мєдвєдєв і Захарова звинувачують Францію в передачі Україні «одного ядерного заряда». Міжнародні аналітики, які добре відчувають настрої в японському суспільстві, з подивом і захопленням відзначають повернення Токіо до проактивної політики. І це стосується як зміцнення регіональних економічних і безпекових альянсів, так і виробництва та експорту зброї. Протягом найближчих місяців буде переглянуто стратегічні документи та концепції, які визначатимуть оборонну політику країни, з урахуванням досвіду війни Росії проти України, участі Північної Кореї в цій війні, кардинальних змін у технічних і технологічних засобах ведення бойових дій, які буквально в реальному масштабі часу призводять до зміни класичних підходів, що ґрунтуються на використанні людської сили. Для Японії ця проблема має особливу гостроту, оскільки через скорочення населення та стійку тенденцію до зниження народжуваності уряд прогнозує дефіцит людських ресурсів, необхідних для чисельного збільшення Сил самооборони. Саме тому вже найближчим часом необхідно буде принципово переглянути стратегічні плани оборони, зосередивши основні зусилля на використанні дронів, автономних і робототехнічних систем скрізь, де це дасть змогу замінити або вивільнити людські ресурси. Японія — світовій лідер у галузі робототехніки, тому варто очікувати, що такі системи зʼявляться вже в недалекому майбутньому. На кожен крок Китаю в економічній сфері, спрямований на обмеження можливостей Японії, уряд Такаїчі відповідає ефективними контрзаходами, й наразі немає підстав вважати, що Пекін досягне своєї мети. Обмеження в торгівлі з провідними японськими компаніями, які почав застосовувати Китай, отримали відповідь: Японія висловила Китаю протест, розпочала видобуток океанського мулу, який містить рідкісноземельні метали, а також оголосила про розміщення крилатих ракет на найближчому до Тайваню японському острові Йонагуні. Водночас цікаво уважніше придивитися, як саме Токіо переосмислює геополітичні зміни на концептуальному рівні й про що кажуть ті японські експерти, які добре усвідомлюють складність сучасного світу. В Японії вважають, що кожна країна тією чи іншою мірою спирається на три основні системи, які визначають її внутрішню стабільність і здатність упливати на події поза межами географічних кордонів: це системи влади, інтересів і цінностей. Наміри й дії основних геополітичних гравців стають зрозумілішими, якщо аналізувати їх саме крізь призму цих трьох систем. Наприклад такий підхід дає відповідь на питання, чи зможе Китай посісти місце одноосібного гегемона, якщо США й далі «забиратимуть себе» зі світових справ. Система влади в КНР хоча й автократична, але міцна й навряд чи зазнає кардинальних змін. Також Пекін чітко заявляє про свої інтереси, й вони також досить системно відповідають тим географічним і політичним реаліям, які визначають бачення світу сучасним Китаєм. Проблема Пекіна полягає в цінностях, які сповідує як керівна партія, так і значна частина суспільства. Саме цінності, які насаджує комуністичний режим КНР, є неприйнятними для розвинених країн, тому говорити про глобальне домінування Китаю просто немає сенсу. Осмислення глобальних трасформацій, прискорення яким надала агресія Росії, на думку японських експертів, дає змогу зробити кілька висновків. По-перше, в сучасних умовах будь-яка національна стратегія має враховувати глобальну безпекову перспективу. Наприклад, у випадку України концентрація уваги на стримуванні Росії має враховувати й такі чинники, як політика РФ у Східній та Південно-Східній Азії і на Близькому Сході, де розташовані зони життєво важливих інтересів інших впливових гравців. На жаль, цього контексту сьогодні не використовують належним чином. По-друге, важливим є реалістичний погляд на співвідношення сил і амбіцій, можливу роль інших країн з огляду на їхні системи влади, інтереси та цінності. По-третє, застосування дипломатичних інструментів має бути активним, а не реактивним, враховувати як глобальні тенденції, так і реалістичність досягнення успіху. Невдалі ініціативи, які створюють лише ілюзію просування до бажаної мети, не лише шкодять репутації їх ініціаторів, а й заважають вчасно реагувати на реальні виклики та загрози, які постійно змінюються, якщо хочете — мутують. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Застосування концептуальних підходів на практиці дає змогу врахувати й ті неочікувані зміни, що стали помітними за чотири роки війни. Наприклад, сьогодні вже цілком зрозуміло, що сучасна війна може бути затяжною настільки, наскільки ворожим сторонам вистачить ресурсів для взаємного знищення. Це означає принципову зміну логістичних підходів, створення стратегічних запасів критичних матеріалів, локалізацію виробництв систем озброєння, застосування різноманітних систем захисту життєво важливої інфраструктури. Скажімо, концепція розподіленої генерації була відома спеціалістам вже більш як пів століття, але від неї відмовились, і тепер треба діяти за принципом «нове — це добре забуте старе». Варто завчасно турбуватися про оборону портів, систем звʼязку й управління, збереження повітряного флоту. З іншого боку, таке бачення обумовлює й підходи до формування безпекових альянсів: їх потрібно створювати з тими, хто має спільну систему цінностей і достатньо близькі інтереси, а не керується міркуваннями вигоди, популістських пріоритетів або політичного домінування. Про угоди у галузі безпеки і оборони між Японією й Австралією, Філіппінами, Канадою, Великою Британією тощо добре відомо. Менш відомо про послідовні зусилля, яких почала докладати Японія, зміцнюючи співпрацю у галузі безпеки з острівними державами Тихого океану та АСЕАН. Із 14 острівних держав лише три — Фіджі, Папуа Нова Гвінея й Тонга — мають власні збройні сили, і роль цих держав посилюватиметься у звʼязку зі стратегією стримування «освоєння» Китаєм просторів Тихого океану. Крім того, країни регіону, включно з членами впливового об’єднання АСЕАН, не впевнені у послідовності політики США на тлі загострення протистояння Вашингтона та Пекіна. В цих умовах Японія без зайвих прокламацій запропонувала країнам Тихоокеанського басейну нові форми взаємодії у галузі безпеки, які мають зміцнити довіру й показати приклад, як можна будувати оборонні союзи через мʼяку силу й дипломатичну взаємодію, не покладаючись повністю на США. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Концептуальне переосмислення зовнішньоекономічної політики в умовах тарифного свавілля Трампа є другим важливим складником програми діяльності уряду Такаїчі. Японія повертається до розвитку ядерної енергетики, продовжить обстоювати й розширювати укладені раніше угоди про створення зон вільної торгівлі, спрямовувати державні та заохочувати приватні інвестиції в критично важливі галузі електроніки й індустрії напівпровідників. Японські аналітики вважають, що нині системи влади й інтересів у світі превалюють над системами цінностей, тобто міжнародна спільнота опинилася в умовах ери політики сили. Скомпрометовані міжнародні інституції неспроможні регулювати міжнародні спори, дедалі більше питань вирішуються з позиції сили, а інтереси середніх і малих країн, які й раніше враховувалися тільки епізодично, нині повністю ігноруються. Китай, на контрасті зі США, постає добрим і мудрим, коли пропонує країнам Африки й Азії сприятливі умови для торгівлі та відкриває коди своїх агентів ШІ. Але ні для кого не є секретом, що наслідком такої «допомоги» майже напевно буде боргова яма. Якщо Японія зможе запропонувати цим країнам альтернативу на умовах взаємної підтримки й вигоди, це може стати чинником серйозного зміцнення її позицій на Глобальному Півдні. Японія завжди дуже обережно ставилася до зміни стратегічних концепцій та їх обговорення в публічній площині. Найвагоміші зміни у цій сфері відбулися за часів Шінзо Абе, потім їх продовжив Фуміо Кішіда і ось, нарешті, за Санае Такаїчі вони мають стати реальністю. Значний позитивний потенціал, накопичений Японією за 80 повоєнних років, цілком здатний трансформуватися у справжнє лідерство, яке покаже третій шлях — н