obozrevatel.com · Feb 16, 2026 · Collected from GDELT
Published: 20260216T191500Z
Інформаційний рупор орбанівської влади угорська газета Magyar Nemzet надрукувала матеріал під промовистою назвою "Orbán Viktor: A Zelenszkij-terv egy nyílt hadüzenet Magyarországnak" (Віктор Орбан: План Зеленського – це відкрите оголошення війни Угорщині). В якій зокрема зазначається: "Офіційна газета брюссельської еліти Politico опублікувала останній воєнний план Брюсселя та Києва, план Зеленського з п’яти пунктів. Вони вирішили: Україна буде прийнята до ЄС вже у 2027 році. Прем’єр-міністр написав про це на своїй сторінці в соціальних мережах. Віктор Орбан додав: новий план – це відкрите оголошення війни Угорщині. Вони ігнорують рішення угорців і будь-якою ціною усунуть угорський уряд зі шляху. "Вони хочуть, щоб прийшла "Тиса", бо тоді більше не буде вето, не буде опору і не буде відступів. Ми ще можемо зупинити їх у квітні цього року", – поділився Віктор Орбан на своїй сторінці у Facebook".Видео дняДалі Magyar Nemzet знову цитує Орбана: "Брюссель розробив новий план. Мета щойно опублікованого плану Зеленського – проштовхнути Україну до Європейського Союзу до 2027 року. За будь-яку ціну. Але Віктор Орбан стоїть на їхньому шляху. Тому, згідно з третім пунктом плану Зеленського, Орбана потрібно усунути. Натомість до влади має бути приведений Петер Мадяр, бо він підтримує вступ України до ЄС". З партією "Тиса" план Зеленського буде реалізовано. Вони втягнуть нас у війну, змусять нас платити за допомогу Україні. З іншого боку, ми кажемо "ні" війні!"Цілком очевидно, що угорський прем’єр-міністр Віктор Орбан будує свою виборчу кампанію на антиєвропейській і антиукраїнській риториці. Стратегія Орбана перед парламентськими виборами у квітні 2026 року є класичним прикладом правого популізму та "неліберальної демократії". Коли використання антиєвропейської та антиукраїнської риторики виконує кілька ключових функцій для збереження влади в умовах найсерйознішого політичного виклику.Ця орбанівська стратегія має декілька політичних вимірів. Він націлився на поляризацію угорського електорату та граничну концентрацію зусиль прихильників його партії "Фідес". Віктор Орбан, як і всі популістські лідери, потребує постійного конструювання образу "ворога", щоб розділити суспільство на "справжній народ" та ворожі йому "політичні еліти", лякаючи угорців "зовнішніми загрозами". Угорський прем’єр сподівається виграти вибори 12 квітня видаючи для своїх виборців Україну за найстрашнішу для Угорщини "екзистенційну загрозу". Підміняючи поняття, Орбан називає Україну "ворогом", звинувачуючи її у спробах втягнути Угорщину у війну. Метою чого є максимальна активізація базового інстинкту безпеки у сільського та консервативного виборця.Не важко помітити, що вся кампанія прем’єра будується на структуруванні інформації таким чином, щоб вона формувала сприйняття в угорців на рівні підсвідомості, – Орбан – єдиний "гарант миру", а опозиція (партія "Тиса" Петера Мадяра) – маріонетки Євросоюзу та України, що "прагнуть війни".Виглядає на те, що в виборчому штабі Орбана вирішили застосувати штучний поділ угорського суспільства, як політичний інструмент виборчої стратегії для конкуренції з партією Петера Мадяра. Де основна увага приділяється механізмам структурування інформаційного простору через створення образу Віктора Орбана, як безальтернативного "гаранта миру", що непримиренно бореться з опозиціонерами Петера Мадяра, які є "агентами війни". При цьому збиваються в "інформаційний пропагандистський коктейль" загрози для угорців відразу з трьох сторін – Петера Мадяра, ЄС та України. Фактично цим Орбан вибудовує нову архітектуру загроз для Угорщини.І цю конструкцію небезпекової тріади "Мадяр – Брюссель – Київ", угорський прем’єр, в умовах наближення парламентських виборів та безпрецедентного зростання внутрішньої опозиції, трансформує у свою комунікаційну стратегію.Варто звернути увагу на те, що традиційний образ "ворога", який раніше був сегментованим (мігранти, Джордж Сорос, бюрократія ЄС), сьогодні еволюціонує у цілісну "архітектуру загроз". Вона базується на симбіотичному поєднанні трьох елементів: внутрішнього виклику в особі Петера Мадяра, зовнішнього тиску з боку Брюсселя та геополітичного антагонізму з Києвом.Показово, що ці вибори не обіцяють бути комфортними для орбанівського режиму. Адже Петер Мадяр є "Троянським конем" всередині системи влади, яку за довгі роки правління, вибудував Віктор Орбан під свої політичні потреби. Оскільки поява Петера Мадяра та його партії "Тиса" зруйнувала монополію "Фідес" на правоцентристському полі. Для нейтралізації цієї загрози пропагандистська машина Орбана інтегрує Мадяра в ширший антинаціональний контекст. Його позиціонують не як самостійного політичного гравця, а як "проект Брюсселя", нібито покликаний демонтувати суверенітет Угорщини зсередини. А будь-яка внутрішня опозиція автоматично делегітимізується як інструмент іноземного впливу.У такий спосіб для орбанівського електорату вибудовується непримиренне протистояння Будапешта з Брюсселем – відстоювання угорського суверенітету проти "диктату" Євросоюзу. Коли Європейський Союз у наративах Орбана постає як ворожа інституція, що здійснює "фінансовий шантаж" та нав’язує "чужі цінності".Також Брюссель обвинувачується у спробах втягнути Угорщину у війну та позбавити її енергетичної безпеки через санкції проти Російської Федерації. А це дозволяє Орбану виступати у ролі єдиного захисника "справжньої Європи" та національних інтересів від "брюссельських ліберальних еліт".Для угорського прем’єра дуже важливо залякати виборців та переконати свій електорат у тому, що Угорщину з усіх боків оточують "вороги". І тільки Віктор Орбан зможе протистояти їхній навалі. Орбан тут виступає у ролі такого собі "спасителя" угорського народу від цього "страшного ворожого оточення". Тому угорці мусять чітко визначити свою позицію – з ким вони. При цьому роль основного геополітичного антагоніста відводиться Україні. В останніх своїх політичних заявах Віктор Орбан прямо називає Україну "ворогом Угорщини", що знаменує різку радикалізацію риторики. Орбаністами Київ обвинувачується на трьох напрямках: – Економічна загроза: намагання позбавити Угорщину дешевих російських енергоносіїв. – Безпекова загроза: "експорт війни" та втягування НАТО і ЄС у прямий конфлікт з Росією. – Політична загроза: участь українських спецслужб у "змові" з угорською опозицією для зміни режиму в Будапешті.Задля свого політичного виживання режим Віктора Орбана вибудував цілісну систему "інформаційного синтезу", де старі фобії регулярно оновлюються та об’єднуються у масштабні конспірологічні теорії. Ця стратегія натискання на "кнопку моральної паніки", дозволяє мобілізувати електорат через постійне відчуття облоги та страху частини населення втратити те, що воно традиційно вважає основою свого стабільного життя.Ця інформаційна хвиля "загроз" формує у пересічного угорця відчуття перебування у ворожому кільці. Де Петер Мадяр розхитує політичну стабільність та національний консенсус, будучи головним ініціатором внутрішнього тиску на владу, яка захищає традиційні цінності всередині країни, Брюссель стає ідеологічним центром планування знищення національного суверенітету Угорщини, а дії Києва сприймаються як безпосередня загроза державній безпеці та економічному добробуту угорського народу.Вибудовування такої складної архітектури загроз виконує кілька функцій: – Мобілізація електорату. Страх перед війною та економічним колапсом згуртовує консервативний електорат навколо "сильного лідера". – Відволікання уваги. Перенесення фокусу з внутрішніх проблем (корупція, інфляція) на зовнішніх ворогів. – Превентивна делегітимізація виборів. Якщо опозиція переможе, це буде подано не як результат волевиявлення народу, а як успішна "спецоперація" Брюсселя та Києва.У підсумку цей набір "страшилок" є класичним прикладом сек’юритизації політичного дискурсу, де звичайні політичні опоненти трансформуються в екзистенційні загрози національному виживанню.Але не менш складним викликом для опозиціонерів Петера Мадяра з партії "Тиса" стає медіа-імперія режиму Віктора Орбана. Для успішного протистояння загрозам втрати влади "угорський путін" використовує тотальний контроль над угорським медіа-простором.Серед дієвих важелів інформаційного впливу – централізований контент. Де одна і та сама теза одночасно з’являється у сотнях державних та приватних ЗМІ, підконтрольних лояльним до режиму олігархам. А також застосовується домінування в соцмережах, коли угорський уряд витрачає рекордні для Європейського Союзу кошти на політичну рекламу у Facebook та Google, щоб донести свої "лякалки" до кожного потенційного виборця.Цієї весни режим Віктора Орбана зіткнеться з найсерйознішим викликом в особі Петера Мадяра та його партії "Тиса". На відміну від попередньої ліберальної опозиції, Мадяр апелює до консервативного електорату. У відповідь апарат "Фідес" радикалізував свою риторику, трансформувавши політичну конкуренцію з дебатів про корупцію та економіку в питання виживання нації.Один із головних політичних лозунгів діючої влади, що "Обран – гарант миру". Це використовується, як центральний елемент кампанії Орбана і перетворилося на присвоєння концепту "миру" як ексклюзивного активу правлячої партії. Ще один наратив, який використовує офіційний Будапешт – це економічна безпека через мир. Уряд пов’язує економічні труднощі (інфляцію, енергетичну кризу) виключно з "воєнним психозом" Європи, стверджуючи, що лише позиція Орбана рятує Угорщину від прямого втягування в конфлікт.Для делегітимізації опозиції, застосовується визначення опонентів режиму, як чужинських "маріонеток". А задля нейтралізації популярності Петера Мадяра пропагандистська машина "Фідес" використовує техніку дегуманізації та проголошення його об’єктом зовнішнього управління.Так орбанівські видання Origo та Magyar Nemzet систематично називають Мадяра "новим протеже мережі Сороса". Головна ідея: він не є самостійним політиком, а лише черговим інструментом для "повалення суверенітету Угорщини"А після того, як Мадяр став депутатом Європарламенту, пропаганда почала стверджувати, що він "виконує наказ